РОМАН КРИЖАНІВСЬКИЙ


СПОВІДЬ НЕБАЙДУЖОГО

Роман Крижанівський - тренер з комунікації та публічних виступів, лінгвіст, спеціаліст в сфері дискурсології та лінгвостилістики, веган.

- Романе, будь-ласка, роскажіть нам про себе. З чого Ви би почали свою сповідь Небайдужого?

- Моя розповідь буде відносно короткою, але я спробую охопити нею все те, що мені важить. (Не хотів би, щоб це було схоже на сповідь учасника спільноти анонімних алкоголіків. Проте анонімність мені вже, вочевидь, не загрожує. Ну а з пиво-лікеро-горилчаними напоями взагалі не маю жодних взаємин.) 

- Цікаво дізнатися про Вашу сім'ю, в якій Ви почали свій шлях.
 
- Отже, я народився і виріс у цілком традиційній радянській родині. Мої родичі – високоосвічені люди, і тому не дивно, що мені з младих нігтів прищеплювали інтерес до знань і ґрунтовного вивчення навколишнього світу з усією його багатобарвністю та водночас неоднозначністю і суперечливістю. До речі, батькі й досі нерідко шкодують про те, що робили це з такою інтенсивністю, саме через мої незручні запитання та неприємні коментарі. Щойно я зрозумів, що попри їхні обширні знання та досвід вони або уникають обговорення того, з чим не згодні, або просто висвітлюють виключно ті аспекти, котрі їм до вподоби, я дійшов висновку, що процес пізнання, за визначенням, не може бути спільною подорожжю, що це шлях індивідуальних рішень, виборів, спостережень і преференцій. Я збагнув, що, коли відповідь чи згода з тією чи іншою тезою передбачає критичний і болісний перегляд комфортних звичних уявлень та ідіосинкразій.

- Що Ви маєте на увазі?

У хід йдуть аргументи на кшталт «так прийнято», «споконвіку люди так робили», «не сміши мене», «не треба комизитись», «ти що, клоун?». Далі – низхідна онтологічна градація у бік образливості. Тож я вдячний родичам і за наполегливість, і за суб’єктивність. Але я так і не захотів миритися з тим, що якась дрібна суб’єктивна онтологія має впливати на царину епістемології. Чому закоренілі хвороби суспільства вперто називаються істиною століть, народною мудрістю абощо? Тож горезвісний vox populi, здалось мені ще в юності, є не чим іншим, як голосом комплексів цього народу, голосом його заблуджень, темних стереотипів і в’язких традицій. І завдяки своїй рішучій неготовності сліпо погоджуватися із цією псевдомудрістю й псевдоістинністю я обрав для себе непросту самостійну життєву стежку. 

- Який саме шлях обрали, коли зрозуміли, що Ви спроможний йти проти течії?

- На відміну від моїх родичів, кого ще з радянських часів називали «технарями», я більш тяжів до гуманітарних знань. На мій погляд, у цій галузі більшість питань просто приречені залишатися довічно відкритими, довічно дискусійними. У ній спокійно можуть одночасно співіснувати кілька формул, які спроможні розв’язати одну й ту саму проблему. Гуманітарні знання завжди інтердисциплінарні і завжди імплікують набагато більш, аніж це може виглядати для пересічної людини. І оцей спектр імплікацій неодмінно живить ґрунт для різнополярних тлумачень, котрі, на жаль, не потрапляють до зони сприйняття vox populi. І хоча незліченність тлумачень безперечно лібералізує гуманітарне знання, вона, втім, мусить підкорюватися універсальній етичній парадигмі. Ось у цьому, на моє непохитне переконання, і полягає парадокс, складність вирішення загальногуманітарних питань. Бо неможливо вишукувати одновимірних рішень до мультивимірних проблем. (Мабуть, і можливо, але принаймні нерозумно.) До цієї території якраз належить і веганство.

- Веганство - то є строга форма вегетаріанства, уперше цей термін був використаний у 1944 році суспільним діячем Паном Дональдом Уотсоном. Яка ваша історія із цим терміном?

- Уперше я вегетаріанствував ще в 90-ті рокі. Тоді мої батькі винаймали помешкання, грошей майже не водилось, отже м’ясо часто виявлялося просто недоступним. Одначе відсутність трупних білків – називаймо це тим, чим це і направду є, уникаймо непотребних евфемізмів, бо лексична підміна поняттів неминуче призводить до грубих помилок і прикрих наслідків – не заважала ані мені, ані батькові щосуботи взимку бігати на лижах, брати участь (небезуспішно!) в щорічних марафонах, грати у футбол та хокей тощо. Варто зазначити, що тоді ми чомусь не брали цього до уваги, не замислювались над абсурдністю м’ясоїдського міфа. Саме тому я можу то назвати лише вимушеним вегетаріанством, позаяк зараховувати це до справжнього, повноцінного вегетаріанства було б самооманою, а такі сумнівні маніпуляції вже не притаманні сповіді, правда ж?)

- Будь-який досвід є корисним для формування особистості.
 
Другим досвідом вегетаріанства я можу вважати мої експерименти з раціоном харчування у студентські рокі. Я завжди схильний до експериментів. Фарбував волосся, купував «епатажний» (в очах цього суспільства) одяг, жадібно читав книги, котрі забороняли наші доблесні культуртреґери, книги, котрі публічно спалювали на початку 00-х одноклітинні ацефали-представники молодіжного флангу «Єдіной Росії», віднаходив непопулярні крамниці. Як було зазначено кількома рядками вище, охоче випробовував темні суспільні стереотипи, забобони, принципово відхиляючись від «норм» та «стандартів», ставав дзеркалом, лакмусовим папірцем для вад палких репрезентантів  хворого суспільства. Коротше кажучи, своєрідне юродство. Я міркував: що більше я несхожий на хрестоматійних шанувальників притаманної сучасному східнослов’янському світові гопницької парадигми буття, то більше я схожий на людину. Що більше мене не схвалюють «нармальниє люді», «чоткіє пасани», то правильніше я чиню. Я й досі дотримуюся цих поглядів і щиро (небезпідставно) вважаю, що в цих думках маю рацію. Отож спроби відмовитись від м’яса, коли гнітюча більшість університантів його щодня бездумно вживають, були логічним складником мого світосприйняття. Але навіть і ці вилазки на терени вегетаріанства ніяк не можна назвати переконаним вегетаріанством.

- То що ж було тим трігером, який раз і назавжди зробив Вас Небайдужим Вегетаріанцем?

- Незважаючи на все це, я почав цікавитися походженням їжі, тобто звідки пливуть оці дратуючі гортань смаки та аромати. Разюче, але, прагнучи якнайдалі відірватися від забобонів сучасного суспільства, я все ж залишався заручником, мабуть, найжорстокішого з-поміж них – м’ясоїдства. 
У моєму випадку нічого надзвичайного не відбулося – жодної конвертації у вегетаріанство ззовні. Я переглянув декілька відеороликів знущань із таборів смерті американського підприємця Ґері Конкліна, себто м’ясомолочних ферм. Тоді я усвідомив, що в мене віднині немає жодних виправдань. Більш того, мене зовсім не торкало, чи відмова від щоденної некрофагії корисна для здоров’я. Уся ця купа дешевих відмазок постала перед моїми очима не просто брехливою, але й відверто злочинною. Якщо я свідомий того, що хтось страждає, і при цьому віддаю гроші катам, то я – ясна річ - подільник злочинців. Випадок із м’ясоїдством – це повна, бездомішна аналогія. Окрім того, я добре знав книгу професора Шеллі Кейґана «Нормативна етика» - базовий курс етики в американських вишах, - згідно з якою, існують три ключові умови, відповідність котрим свідчить, що вчинок моральний. 1) Відсутність прямої шкоди, 2) відсутність прикрих наслідків, 3) згода з боку реціпієнта нашої дії. Вочевидь, за всіма цими критеріями, м’ясоїдство цілком аморально. А мені ніколи не кортило коїти аморальних вчинків. До того ж не можу не згадати, що на мене вплинув і приклад мого друга, що до нього я завжди ставився з пошаною. Його перехід до вегетаріанства унаочнив для мене всі переваги й бонуси такого стилю життя.

- Що саме для Вас є головним у веганстві?

- Надважливим є відрізняти веганство від якихось хобі. Це не секта, не «кружок по інтєрєсам», не клуб, не жменька фанатичних дбайливців за інтереси «якихось там звірят» – натомість, це саме стиль життя, modus putandi й modus operandi розумної і співчутливої людини, яка вважає себе не вінцем творіння і найвищою ланкою в ланцюзі живлення, а таким самим мешканцем планети Земля, як і кожна інша тварина, людини, яка свідомо вважає нас усіх без винятку рівноправними, зрештою, людини, яка відчуває свою приватну відповідальність за майбутнє нашої спільної планети. Адже для того щоб бути справжнью людиною, не конче бути рабом суспільних конвенцій.
Я би міг розповісти більше, але не хочу узурпувати вашу увагу дедалі довше. Завершуючи, зацитую вислів, котрий колись вразив мене: «Не вбивай нічого, окрім часу. Не залишай нічого, окрім слідів своїх ніг. Не забирай нічого, окрім фотокарток. Не зберігай нічого, окрім спогадів».
 
- А можеш докладніше розповісти про свою професійну діяльність?

- За освітою я лінгвіст, фахівець із дискурсології, лінгвостилістики, когнітивістики. Річ у тім, що я завше цінував силу слова, чи то усного, чи то друкованого. Оскільки я ніколи не сприймав агресії та насильства як способу розв’язання завдань чи конфліктів, я послідовно дотримуюсь свого гасла: «Мої слова – це мої кулі». Також мій інтерес змушує мене ставитися із підкресленою повагою до будь-якої мови як клаптикової картини життя цілого етносу. Коли я чую погане мовлення, то звинувачую не мову, а мовців, які надуживають і нехтують ресурсами їхньої мови. Більше того, слова дозволяють нам спритно жонглювати сенсами. А чи це не захоплива справа?

- Які перспективи ти бачиш у справі веганства, поширення ідей співчутливого життя та взагалі у людства?

- Ну, досить подивитися на статистику, котра, звісно, здатна помилятися, але я певен, що не у цьому випадку. Вона наочно свідчить, що у світі наразі, щонайменше, 20 відсотів вегетаріанців, і що найцікавіше – ця цифра зростає щороку. І це не дивно, позаяк ставитися до довкілля як до якогось велетеньского смітника й майданчика для вседозволеності не можливо безмежно і безкарно. Наразі наша планета зазнає шостої, так званої голоценової кризи вимирання видів і, якщо всі попередні сталися через природні явища – виверження вулканів, астероїди і т. ін., - то поточна криза має цілком антропогенний характер. Темпи щорічного зникнення біологічних видів перевіщують природні темпи скорочення біорізноманіття, щонайменше, в 1000 разів. Тому якщо людство не схоче змінити свої звички і світогляд, то ми всі приречені на катастрофу.

- Ну і останнє запитання: в чому полягає твоя діяльність як активіста «Морква-Клаб»?

- Насамперед я хочу продуктивно використовувати свої професійні перекладацькі та мовознавчі навички, аби посприяти розповсюдженню нашого меседжу (веганство, біоцентризм замість антропоцентризму, принципи ahimsa і satyagraha), брати участь у координації зоозахисних проектів і ділитися своїми знаннями з друзями і колегами.