Ніна Семчишин


Веганство – це нова Норма

Казка на ніч про дівчинку-вегана, або Розстебніть паски безпеки, ми у майбутньому!

Привіт!

Мене звуть Ніна.

І я – веган.

Усе, що ви далі прочитаєте – витвір моєї шаленої уяви та безмежного оптимізму.

Увага, попередження: рівень пафосу зашкалює. Якщо ви не готові до такого феєрверку слів, для вашої ж безпеки натисніть червоний хрестик та продовжуйте жити за попередньо складеним планом.

Що, ні? Готові читати далі?

Тоді застебніть паски безпеки, вмикаю гіпердвигун на повну потужність, досягаємо надсвітової швидкості, стрибаємо в телепорт!...

…Зелений, червоний, блакитний, жовтий, білий, чорний. Стоп.

«Ви веган?»

Це одне з перших запитань,що я ставлю незнайомій людині. І відповідь на нього визначає моє подальше ставлення до її персони. Чому це важливо для мене? Й що означає слово «веган» в особистому словнику Ніни Супервеган?

Отже, веган – це людина, що досягла тієї стадії розвитку особистості,коли вважає всі створіння, що дихають, рівними за правами. Право на життя в безпеці, право на доступ до питної води та рослинної їжі, право на вільне пересування та свободу об’єднання у сім’ї або ж у більші групи. Ми всі маємо ці права. Люди, кролики, вовки, равлики… Ліричний відступ: ви бачили репортажі про колонії моржів? Передивіться, це зігріє ваш день!

Тож, сподіваюся, ви веган, або плануєте найближчим часом ним стати.

Я не завжди була веганом. На жаль. Типова історія для мого покоління веганів– відчайдушна боротьба за право не вбивати. І я виграла в цій боротьбі, як і багато моїх друзів та інших знайомих і незнайомих однодумців. Ми всі перемогли, живучи ось так просто, вживаючи рослинну їжу, критично відбираючи в магазинах засоби особистої гігієни та побутову хімію з позначкою «НЕ ТЕСТОВАНО НА ТВАРИНАХ», обираючи поїздки в гори, в заповідники, на моря, річки й озера замість відвідування зоопарків, цирків чи дельфінаріїв, вдягаючись у етичний одяг замість шкур, пір’я, копит чи хвостів. Декому було складно, іншим легше.

Моя історія переходу 
на веганство не мала своєї передісторії –вона раптово наздогнала мене, стукнула по голові і поклала в стазу переосмислення мого буття. 
Крем для обличчя. Скільки його на світі – хто знає, та моє життя змінила єдина баночка. З кроликом. З написом «NOT TESTED ON ANIMALS» навколо кролика. Та ще одна баночка тоніку без цього кролика та без цього напису.

«Чому?»– подумала я. «Невже забули написати?» 

І полізла в інтернет за відповідями. Те, що я знайшла, вразить найжорстокішого вбивцю на планеті. Тести на тваринах. За що? Жодна косметична формула не вбереже вас від тих зморшок, що з’являться на заплаканому невиспаному обличчі, перекошеному жахом.

Далі потік інформації накочувався, як снігова лавина, й лише дії, рішучі та негайні, могли відновити мою репутацію доброї (як я вважала тоді) людини у моїх власних очах. Я, не роздумуючи, почала позбуватися всього, що виявилося причетним до страждань та смерті тварин.
Врешті з очима, повними сліз, заявила найближчій для мене людині (своєму чоловікові – привіт, Саша!), що необхідно змінити дещо більше –сам спосіб життя. Два місяці я пробула вегетаріанкою, а потім лише одне відео та одна безсонна ніч зробили мене веганом назавжди. Відео зняли на англійській молочній фермі, воно про те, як працівники ферми поводяться з новонародженим телям – сміттям у розумінні меркантильних жлобів. Таких відео в інтернеті – тонни. Не потрібно мати материнський інстинкт чи бути надчутливою людиною, щоб зрозуміти, що саме не так з молочною індустрією.

Люди з мого оточення боялися, що я зійду з глузду. Насправді ж прийнята точка зору допомогла мені побачити, наскільки наше буденне життя затягнуте мороком брехні й божевілля. І я дуже прагнула поділитися своїм відкриттям з усіма. Я досі це роблю й буду робити надалі: запал не зникне до тих пір, поки всі тварини не будуть захищені від людської жадібності та жорстокості.

Кожний світанок дарує нам можливість прожити народжений ним день по-новому. Зранку ми всі – вегани, а далі лише наша воля вирішує, чи залишатися нам такими, чи ж замовляти й оплачувати злочин.

Тож коли я спитаю у вас, чи ви веган, я не хочу почути купу виправдань, чому ви саме сьогодні і зараз не можете стати веганом. Я знаю, що ви можете.

Особисто мені набагато простіше жити з розумінням того, що я не примножую страх, біль, агонію, смерть. Хочете й собі таке ж відчуття?

Виходимо із гіперпростору, розстебніть паски безпеки… Вітаю вас у майбутньому: тут усі – вегани!